Як і в будь-якій новій галузі досліджень, у краніосакральної концепції все схильне до швидкої зміни. У цій книзі міститься найсвіжіша інформація, доступна на сьогодні. До неї також входить велика кількість описів практичних досліджень і теоретичного матеріалу, які не витримали ще серйозної наукової перевірки. Ми просимо Bac виявити комору з цього приводу. Займаючись клінічною практикою та науковими дослідженнями, лікар-практик зможе відокремити конкретний факт від гри уяви. Ефективність краніосакральної терапії доведе час. З іншого боку, ми не має права приховати від людей, які страждають на ті діагностичні та терапевтичні методики, які досить безпечні та водночас приносять величезну користь. Ми не можемо чекати доти, поки «повільно обертові колеса» наукових досліджень знайде будь-яке підтвердження або, навпаки, способ для даних технік. В інших галузях медицини, де ризик для пацієнта набагато вищий, а потенційна загроза для його здоров'я набагато серйозніша, але такому питанні ми займаємо зовсім іншу позицію.

Крім того, потенціал краніосакральної терапії дуже високий у тому, що щодо допомоги в величезному числі так званих «медичних невдач», а також допомоги людям, яких вважають «розваленими, і всім тим, для кого традиційна медицина виявилася неефективний. Ці люди продовжують страждати, попри те, що проходять курси лікування в найкращих лікувальних установах світу. Чому? Це пов'язано з тим, що ортодоксальна медицина все ще не зрозуміла факту існування краніосакральної системи та її патофізіологічного значення. Попри те, що можливості цієї системи обговорюютьсяся понад 50 років тому, її наукові основи залишалися, як і раніше, невиясненими. Було просто безумно тому піддавати серйозному сумніву загальнопризначену догму про збалансований череп, а натомість прийняти концепцію про динамічну активність, яка розглядає: кістки черепа, менінгеальні оболонки, спинномозгову рідину, внутрішньочерепну судинну систему, розвиток мозку, рух води в організмі, тонус м'язів і функцію всіх сполучних тканин, як схильних до впливу краносарної системи.

Коли за допомогою власних досліджень ми переконалися в існування краніосакральної системи, почалося вивчення її ролі та значення. Маса людей страждає від дисфункцій і захворювань невідомої етіології. Коли з'явилася нова концепція щодо першоприйнятної фізіологічної системи, що була прийнята, стало доцільно відшукувати причини та ефективні взаємодії між дисфункцією цієї системи та синдромами захворювань невідомої етіології. З огляду на таку логічну обґрунтованість, краніосакральна терапія нами застосовувалася для широкого спектра медичних проблем, обговорення яких і присвячена ця книга.

На практиці краніосакральну терапію застосовувало лише невелика кількість лікарів упродовж декількох поколінь, водночас вони не мали жодного уявлення про те, як вона працює і чому її застосування приносить такий успіх. Коли ці мало хто застосовував її на практиці, вона проявляла такий ефективний, але результати мали такий таємничий вигляд, що для інших вона стала відома як форма вилікування, заснована на вірі. І насправді деякі практикуючі лікарі вірили, що їх прямо затягнуло в лійку божественної, зцілювальної енергії, яку проводили їхні руки. Це доводить необхідність розуміння і пояснення всіх процесів з анатомічної та фізіологічної точки зору. Така робота не припинялася, оскільки неможливо було відкинути її результати. Отже, коли деякі дослідники дивилися на це як на Квакрівництво в медицині, а інші як на божественне зцілення залишалися ще й треті, хто проявляв допитливість щодо анатомічних і фізіологічних основ результатів досягнутих від застосування краніосакральної терапії.

Наша власна цікавість до краніосакральної концепції виникла зовсім випадково. Мене (Апледжера) вперше зацікавити це в 1971 р. під час проведення хірургічної операції. Я асистував нейрохіру під час видалення екстрадуральної кальцифікації (калигінозу) із задньої поверхні дуральної трубки в середній цервікальній зоні. Нашою метою було видалення кальцинованої бляшки без розсічення або розриву цілісності твердої мозкової оболонки. Моє завданням було утримувати дуральну оболонку нерухомою за допомогою двох пар пінцетів, тоді як нейрохірург видаляв бляшку без надрізування або пошкодження дуральної оболонки. Але оболонку було не утримати нерухомо. Я був у повному бентеженні, оскільки не міг впоратися з таким простим завданням. пацієнт під загальним антизом був у положенні сидячи. Зона проведення операції розташовувалася для мене в межах гарної видимості та досяжності. Я нічим не міг себе виправдувати.

Стало очевидним, що рух дуральної оболонки був ритмічним, приблизно 8 циклів на хвилину. Така ритмічна активність не залежала від дихання пацієнта та його серцевого ритму. Це був зовсім інший фізіологічний ритм. Невидимому, рідкого відливу і приплив рідини, що міститься в дуральні. Ні нейрохірург, ні анестезіолог ні я ніколи раніше не спостерігали такого явища. Любовопитство мое було збудження до межі. Мені не вдалося виявити жодних відповідних подробиць у літературі з традиційної медицини та фізіології.

пацієнт страждає на шкірну дистрофію на обох ступнях. Він не міг ходити, оскільки шкіра на стопах постійно чорнила, тріскалася і лупилася. Він зазнав сильного болю. Після видалення кальцинованої бляшки його стан, щомальовується в нього майже 18 місяців, покращився. Через три місяці після операції його ступні стали мати нормальний вигляд. Сама бляшка з'явилася результатом загальної ехінококової інфекції, що викликала кистозні утворення в зоні печінки та мозку. Лікування цих проблем було проведено з успіхом. Ексгралуальна бляшка виявилася залишковим явищем від перенесеної інфекції.

Зрештою, я почав вивчати краніальну остеопатію, концепції якої мені здалися логічними для пояснення тих спостережень, про які згадувалося вище, під час опису хірургічної операції. Не було жодного іншого такого ж успішного позитивного зворотного зв'язку, тож я глибше занурився в вивчення кранальної остеопатії. У 1975 р. я залишив приватну практику та зробив на відділення біомеханіки Коледжу остеопетичної медицини при Мічиганському державному університеті. Я став учасником міждисциплінарної дослідної команди. Одне з наших завдань було дослідження краніальної остеопатії.

Під час роботи яплений Тріскачем свого співавтора Яна СередньовіЧ (Jon Vredvoogd). Ян за рекомендацією дизайнер і архітектор. Суть його лекції можна висловити такою цитатою:

Природа сама створює найкращі свої конструкції. Кожна така конструкція призначена для певних цілей і являє собою найкращий спосіб для виконання поставленого завдання. Ми маємо вивчати ті способи, якими природа створює свої творіння, і намагатися наслідувати її, а неодноразово танно намагатися винайти свої власні. Нам не вдасться поліпшити природну конструкцію; ми можемо тільки спробувати зрозуміти її.

Я дав Яну розібраний людський череп і поставив перед ним завдання пояснити мені, чому природа створила цей череп таким, а також роз'яснити функціональне призначення конструкцій різних кісток. Упродовж останніх шести років Ян і я працювали спільно над цими проблемами.

Загалом можна сказати, що ця книга призначена для всіх допитливих медичних біологів і фізіології, а також для всіх тих, хто цікавиться єдиними механічними та фізіологічними функціями людського організму. Краніосакральна концепція позбавлена жодної містики та здатна дати нам просте пояснення багатьом людям, що спостерігаються, але незрозумілим явищам і клінічним синдромам.

За практичного погляду ця книга призначається тим, хто «працює з людським організмом»; це — людина, яка в медичній професії використовує свої руки як діагностичні або терапевтичні інструменти. Сюди належать практикуючі лікарі, лікарі-остеостати, стоматологи, хіропрактики, фізіотерапевти, терапевти з полярності (polarity therapists), фахівці з лікувальної гімнастики, психотерапевти й багато інших. Більшість фахівців цих професії мають гарні знання в галузі анатомії. Ця книга, як ми сподіваємося, допоможе вибудувати міцний анатомічний фундамент, що розвивається концепції динамічного анатомо-фізіологічного функціонування.

Ми з ентузіазмом ставимося до того, щоб наші читачі вдосконалювали свої пальпатори. Мене (Апледжера) полонять перспективи, що відкриваються, оскільки я почав розвивати свої власні пальпаторні навички. Усі можливості, що відкриваються, можна проілюструвати за допомогою коментарів, даних одним чеським неврологом, який недавно прийшов наш університет. Він чув про краніосакральну концепції та попросив мене навчити його того, як навчитися відчувати ритм. Я ліг на спину на процедурний стіл, обережно поклав його руки на свою голову та попросив його закрити очі та почати пізнавати відчуття. На початку він відчув серцево-судинний ритм, потім дихальний ритм, а потім абсолютно чітко краніосакривний ритм. З пафосом вінклик: «Як уже вам одного разу вдалося це виявити, то більше від вас це ніколи не втече!»

Я почувався зобов'язаним написати цю книгу для всіх своїх студентів, які наполегливо давали мені запитання і спонукали мене до того, щоб висловити словами та пояснити ті речі, які часто створювалися автоматично. Серед цих скромних підсилювачів я хочу назвати студентку, яка зібрала у формі конспекту своїлекційні записи та роздала на їхній основі статті, це сестра Енн Брукс, тепер лікар-остеопат.

Я багатьом зобов'язаний Стаєю Ф. Хоувелл, під чиїм попічництвом я закінчив трирічне навчання біохімії у разі Коледжі остеопатичній медицини в Кірксвіллі. Д-р Ноувелл постійно намагався навчити мене того, що між технологом і доктором філософських наук є істотна різниця. Під його впливом відбулося моє становлення як дослідника-природа випробувача.

Луїс Хазбрук і Енн Уельс, доктори остеопатії, обидва були натхненниками під час перших дослідів на семінарах у Краніальній Академії. Пізніше в справі вдосконалення моєї роботи мені допоміг доктор остеопатії Герберт С. Міллер — у тому, щоб домогтися більшої впевненості у своїх власних руках та інтуїції. Я дуже багатьом зобов'язаний усім цим людям.

Енн Ісшрут і Лаура Хейес розпитали мій лист і в такий спосіб перетворили цей рукопис на щось прийнятне для читання. Чарльз Патрик, доктор остеопатії, завжди був поруч для того, щоб читати коректуру та обговорювати зі мною опис конкретних концепцій і методик. Величезна кількість часу була витрачена на дизайн, друкарський набір, читання коректори та роботу над вкладками в цій книзі. Завдяки відданості деяких пацієнтів, які допомагають у нашій роботі, Ян Вредвуде і я хочемо висловити подяки Патріссії О'Коннор, Ліліан Лей Бенскі, Пеггі Велкер і Катрін Брон. Джон О'Коннор і Ден Бенскі з видавництва «Eastland Press» виготовили кінцеву роботу з підготовки книги до друку, за що ми їм приділяємо особливу повагу.

Моя дружина Дайанаprувала та підтримувала мене завжди, коли я цього потребую. Без неї ця книга ніколи не була б написана.

Джон Апледжер, доктор остеопатії, член Товариства остеопатів