Містичний оракул Українська відьма

Лукаві, гонорові, здатні на веселощі і смутки, вправні знахарки і сповнені таємничих знань ворожки ― такими постають українські відьми у літературних творах і живопису.

Відьми з української міфології істотно відрізняються від тих, що у темні часи Середньовіччя потерпали від полювання і згоряли у вогнищах по всій Європі. Українці до своїх відьом завжди були більш лагідні, ніж скандинави, французи чи німці.

Відьом побоювалися, остерігалися їхнього гніву чи зурочення, але ж і жартували про них із задоволенням.

Феномен української відьми у тому, що це образ демонологічний, який має одночасно і позитивні, і негативні риси. Їхні дії амбівалентні ― відьма може нашкодити і допомогти, зцілити і знесилити. Водночас найбільш стійкий образ української відьми ―  це образ хранительки таємних знань, що вміло оперує магією.

Саме слово «відьма» походить від праслов’янського вѣдь — відати, знати, і за словником це вроджена або навчена чаклунка, що має надприродні здібності. І можна як завгодно ставитися до тих історій, що переповідаються віками, але ж наявність Лисої гори під Києвом, куди, за легендами, відьми злітаються у Вальпургієву ніч (на 1 травня),  не заперечиш. І безліч судових справ в архівах XVIII-XIX ст., пов’язаних з надприродніми можливостями, теж проігнорувати важко. Так, можливо польоти на мітлі, збирання зірок з неба і танці в повітрі  то більше фантазії, але ж самі відьми ― точно ні.

Слід зауважити, що відьомство як суто жіноча справа ― це стереотип, і він, знову ж таки, поширений найбільше в Україні. Бо у Західній Європі чи навіть у східних сусідів за чаклунство було засуджено більше чоловіків, ніж жінок.

А в Україні переважали жінки, незаміжні чи вдови, у більшості ― з особистими сумними історіями  в минулому.

Вони знахарювали, зналися в травах і, за уявленнями простих людей, мали певну таємну силу. Цікаво, що письменники і живописці  відьом частіше зображали юними і чарівними дівчатами ― спокуслива молода красуня на мітлі має більш привабливий вигляд, ніж  сива жінка, погодьтеся. Тому панночка у гоголівському «Вії» і конотопська відьма у Квітки-Основ’яненка саме такі.

І байдуже, що слово «відьма» в сучасному суспільстві зазвичай вживається жартівливо чи іронічно, а не всерйоз, і сприймається часто як комплімент, особливо молодими жінками.  Бо відьма стала певним символом феміністичного руху ― образ мудрої і незалежної жінки, яка вільна робити, що хоче, яка сама вирішує, як і з ким жити. І яка не спішить заперечувати існування магії і провидіння, бо пам’ятає Шекспірове «Багато чого є, Гораціо, на світі, що невідомо нашим мудрецям».

Колода «Українська відьма» ― це спроба показати різноманіття відьомської сили, яка може бути властива різним жінкам, з різними характерами, долями і ролями у суспільстві.

В комплект входить:

• 72 карти;
• інструкція;
• коробочка для зберігання.