Коран - перший письмовий пам'ятник арабською мовою, що містить релігійні погляди на світ і природу, догматичні положення, правові норми, обряди, ритуали, традиції арабів. Мусульмани вважають його словом Аллаха, що зійшов з неба, тобто його текст вкладений в уста Мухаммеда самим Богом. Текст Корану сформувався переважно після смерті Мухаммеда, у VII ст. Складається він зі 114 сур (голов) - 90 мекських і 24 медінських. Велика його частина – діалогічна полеміка між Богом,

противниками ісламу і вагаються. Його зміст становлять проповіді Мухаммеда, прославлення Бога, закони, легенди, полеміка з євреями та християнами. У ньому можна виділити чотири змістовні пласти:

1) релігійні погляди на світ, догматичне та культове вчення ісламу;

2) правові та моральні норми, обряди, традиції арабських племен, покладені згодом в основу правової та моральної системи ісламу;

3) давньосемітські, давньоарабські, юдейсько-християнські та інші міфи, легенди про пророків та їх діяння;

4) фрагменти фольклору доісламської доби, відомості історичного, етнографічного, географічного характеру.

У Корані мир і людське життя розділені на земне та потойбічне. Земне сприймається як тимчасове, як підготовка до майбутнього життя. Вихідним моментом вчення про людину є ідея її гріховності. Легенди в Корані та Біблії про гріхопадіння Адама та Єви здебільшого тотожні. За Кораном люди діляться на мусульман і невірних. Він містить вказівки з приводу основної святині ісламу - Кааба в Мецці та обряду паломництва.

Відгуки про