Фітокмаркет Хлорофітум пропонує вам купити корінь солодки голої в пачках по 100 грамів.

Корисні властивості солодки залежать від біологічно активних речовин, що містяться в рослині.

Корні та кореневища солодки містять сапонін гліцеризин (до 23%), гіркі речовини (до 4%), сліди ефірної олії, смолисті речовини (3-4%), вітаміни, білки, ліпіди (до 4%); полісахариди (4-6%), що складаються з пектинових речовин і крохмалю), моносахару та дисахара (всього до 20%), флавоноїди (3-4%).

Трава солодки містить ефірні олії, флавоноїди, сапоніни, дубильні речовини, полісахариди та пігменти.

У народній медицині коріння солодки використовуються для лікування кашлю, у разі болів різного походження, лікування лихоманкових станів, виразки шлунка. Рослина застосовують у разі бронхіту, туберкульозу, вітчизни.

Солодка входить до складання для лікування ревматизму, імпотенції, нефриту, а для літніх людей вважається омолоджувальним і продовжує життя засобом, рослина також часто трапляється в рецептурах для дітей.

У тибетській медицині коріння й кореневища солодки уральської використовуються як протизапальний, сечогінний і відхаркувальний засіб і застосовуються у разі виразкової хвороби шлунка, захворювань судин, атеросклерозу, у разі деяких захворювань нирок і сечостатових шляхів, артриту та ревматизму, укусів отруйних змійок, бронхіальної астми, крурозного запалення легенів, кашле. Водний відвар коренів солодки використовується у разі харчових отруєнь, особливо грибами.

В Індії коріння солодки широко застосовуються під час лікування очних хвороб, для поліпшення зору.

У корейській медицині коріння й кореневища солодки також найчастіше трапляються в рецептах ліків. Рослина застосовують під час лікування туберкульозу, різних нервових захворювань і цукрового діабету.

У болгарській народній медицині відвар кореневищ і коренів використовується у разі ускладненого сечовипускання, що виявляється внаслідок аденоми передміхурової залози.

У країнах сходу корінь солодки вважався чудодійним і майже легендарним. У китайській медичній «Книзі про трави», написаній понад 5 тисяч років тому, були описані цілющі властивості рослини. Її коріння було і досі є дуже відомим і доступним інгредієнтом для лікарських порошків і зборів.

Також солодка була популярна в Індії, В'єтнамі, Бірмі, Кореї, на Ккавказі, на ближньому та Середньому сході впродовж багатьох століть. Від 1900 століття корінь солодки регулярно експортувався Китаїм до Японії, Сінгапуру, Сіам, Європи, Росії, пізніше до Америки.

Застосування солодки в Китаю запозичили ассирійці та шумери, а від них знання про рослину потрапили до Древої Греції та Єгипту. Греки придбали корінь солодки біля скіфів і називали його скіфським коренем. Діоскорид, Гіппократ і Гален широко застосовували рослину у своїй практиці. Пам'ятав про солодку середньовічний французький лікар Одо з Мена.

Після XVII століття Росія була великим експортером сировини до Європи. У XIX столітті щорічно Росія вивезила десятки тонн кореня солодки з Казахстану та Середньої Азії більшою частиною до Франції й Німеччини, а на початку XX століття кількість експортуваної сировини неабияк збільшилася.