Церковнослов'янська мова є мовою спеціального призначення. Назва церковний вказує на вживання його в церковному богослужінні, а назва слов'янський вказує на те, що ним користуються слов'янські народи.
Початок церковно-слов'янської грамоти відноситься до другої половини IX століття. Вся система церковно-слов'янської грамоти, склад її літер і звуків, орфографія були складені братами Костянтином (Кирилом) і Мефодієм.
У розділі Етимологія розкриваються витоки Церковно-слов'янської азбуки, історичні передумови її появи; показується накреслення букв, поєднання голосних і приголосних звуків, чергування у коренях і склад слів, особливості орфографії.
У розділі Частини мови показано зміни та морфологічні особливості кожної з наявних частин мови.
Завершує видання глава Синтаксис.